Ukrainian Orthodox Church of St. Anne: Toronto (Scarborough), Ontario

Святий Апостол Андрій Первозванний • Holy Apostle Andrew, The First-Called

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne: Святий Апостол Андрій Первозванний • Holy Apostle Andrew, the First-Called

Святий Апостол Андрій Первозванний • Holy Apostle Andrew, the First-Called

Тропар, голос 4

Як первозванний з апостолів і брат верховного,
Владиці всіх молися, Андрію, мир вселенній дарувати,
і душам нашим велику милість.

Кондак, голос 2

Мужности одноіменного Богопроповідника і первозванний учеників Спасових,
Петрового родича прославмо,
бо він, як колись того, так нині й нас призиває:
Прийдіть — ми знайшли Жаданого.

Наш український народ має багаті традиції—кожна пора року була сповнена для українців різними святкуваннями, звичаями, обрядами. Особливо багатою в цьому відношенні була зима, коли господарі не були зайняті роботами на своїх полях, а більше часу проводили в домівках зі своїми родинами. Саме в такий час у церковному житті звершується вшанування пам’яті святого, котрий має особливе значення для Церкви Христової в Україні. 13 грудня за новим стилем православні українці вшановують святого апостола Андрія Первозванного.

Апостол Андрій походив із Вифсаїди—міста у Галілеї —північній частині Палестини, відомої родючістю земель та гостинністю жителів. В часі земного служіння Господа нашого Ісуса Христа в Палестині проживало досить багато греків, а тому й не дивно, що дехто із юдеїв носили імена грецького походження. Так і у святого апостола, про якого йде мова, грецьке ім’я: “Андрій” в перекладі на українську означає “мужній”.

Історія приходу святого Андрія до віри в божественне достоїнство Ісуса Христа була непростою. Коли Іоан Предтеча, Хреститель Господній проповідував на берегах Йордану, майбутній апостол Андрій пішов за ним, сподіваючись знайти відповіді в нього на свої духовні питання. Тоді дехто навіть думав, що Іоан Хреститель і є тим самим обіцяним Месією, котрий має визволити єврейський народ із пригнобленого стану. Та ось Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, і Великий Пророк прямо говорить до своїх учнів, вказуючи на Господа: “Це—Агнець Божий, що бере гріхи світу”. Слова учителя вразили учнів, серед них і Андрія, котрий разом із Іоаном Зеведеєвим, своїм земляком теж із Вифсаїди, пішли за Ісусом.

Побачивши їх, Господь спитав: “Чого вам треба?” Вони ж сказали: “Учителю, де Ти живеш?” Ісус відповів їм: “Підіть і побачите”. Так, закликавши Андрія та Іоана,Христос зробив їх Своїми учнями. Тоді ж Андрій сповістив своєму братові Петру: “Ми знайшли Месію”. І Петро теж приєднався до громади послідовників вчення Христового, оскільки душею і серчем відчув, що за його життя збувається те, що було в давнину провіщене пророками.
Євангеліє сповіщає нам, що апостоли після першого заклику ще деякий час проводили із своїми сім’ями, рибалили, як і раніше, але пройшло кілька місяців і Сам Господь показує важливість їх служіння: “Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей”. Після цих слів для учеників Христових не було нічого більш важливого у світі, аніж слухати проповідь Спасителя і виконувати Його повеління.

Апостол Андрій, названий Первозванним за те, що раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Господом протягом всього земного служіння Ісуса Христа. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у Скіфію—землі, на яких пізніше виникає наша Русь-Україна.

Про благовістя апостола свідчать такі давні християнські письменники, як священномученик Іполит Римський (III ст.). церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та ін.

У стародавньому руському літописі “Повість минулих літ” так розповідається про подорож апостола Андрія українськими землями: “Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: “Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков воздвигне тут Бог”. І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ”.

Літопис не має підтвердження в інших історичних пам’ятках, тому деякі вчені схильні вважати цю історію не більше, ніж легендою. Але це не завадило шанувати апостола Андрія Первозванного основоположником Церкви Христової в Україні.

Київський собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після унії, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У соборній постанові сказано: “Святий Апостол Андрій —перший архиєпископ Константинопольський, патріярх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол”.

Збирання відомостей про місію апостола до Скіфії розпочалось багато століть тому. Священномученик Климент Римський (І ст.) та автор слов’янської писемності рівноапостольний Кирило вивчали відомості про перебування апостола в Криму.

Ченці Епіфаній та Яків, маючи в якості початкових джерел твори Климента Римського, Євагрія Понтійського та Єпіфанія Кіпрського, обійшли чорноморське узбережжя і зібрали перекази про проповідь апостола Андрія. Михаїл VII Дука писав великому князеві Всеволоду Ярославовичу про місію святого Андрія: “Священні писання і оригінальні історичні книги переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні корені, що одне і те ж спасительне слово дійшло до нас обох і ті ж самі свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія”.

Дочка Всеволода, Іоанна спеціяльно відвідала Константинополь, щоб зібрати відомості про місію апостола. Сучасні вчені дійшли до висновки, що Святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років.

Повернувшись у Грецію, апостол Андрій зупинився у місті Патри, що на березі Коринфської затоки. В цьому місті апостол Христів багатьох зцілив від недугів через покладання рук, в тому числі і знатну жительку Патр Максиміллу, яка щиросердечно увірувавши у Христа, стала ученицею святого апостола Андрія. Але як завжди, коли добро має успіх, тоді злі сили повстають, прагнучи знищити світло любові. Місцевий правитель Егеат загорівся ненавистю проти апостола. Правитель назвав проповідь ученика Христового безумством і, як безумного, засудив апостола до страти. Прагнучи припинити поширення вчення, яке проповідував апостол Андрій, Егеат хотів залякати жителів міста, показуючи, які страждання чекають на того, кого виявлять винним у прихильності до апостольського вчення. Анітрохи не злякавшись присуду, апостол Андрій у натхненній проповіді перед присутніми розкрив духовне значення страждань Спасителя за увесь людський рід. Егеат наказав, щоб апостола розіп’яли, але не так, як Христос був розіп’ятий—за наказом правителя святого Андрія прив’язали до хреста мотузками, щоб продовжити його страждання. Хрест, на якому розпинали апостола був у вигляді латинської букви “х” і до нашого часу така форма хреста називається “андріївською”.

Висячи на хресті, апостол безупинно молився. Два дні із хреста він повчав своїх учнів. Слуги правителя, що стерегли хрест, хотіли зняти апостола з нього, щоб він припинив проповідувати, але невидима сила зупинила їх: руки не слухалися і слуги не могли розв’язати мотузок. Перед смертю святого Андрія осяяло невимовне світло і так, у сяйві апостол Христів покинув це тимчасове життя. Мученицька кончина апостола Андрія Первозванного, як можемо судити на основі історичних пам’яток, сталася у 62 році по Різдві Христовому.

Про життя й подвиги святого апостола Андрія свідчать численні реліквії, пов’язані із його служінням та його нетлінні мощі. В місті Синопі, ще у IX ст., як свідчать письмові джерела, показували кафедру апостола Андрія із чорного каменю. Як стверджують, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс апостола Андрія—його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.

В Патрах, на місці мученицької загибелі апостола Андрія залишались його мощі. В 357 році за наказом імператора Констанція II вони були перенесені в Константинополь, у храм Святих Апостолів, де вони були покладені поруч із нетлінними останками апостолів Луки та Тимофія. Однак, у LX ст. глава апостола і частини хреста повернулись в Патри. Візантійський історик Феодор Продром, який жив у XII ст., свідчить, що ці реліквії шанувалися так само, як і святиня в Константинополі. Мощі з Константинополя у 1208 році хрестоносці забрали в Італію, в місто Амальфі. Тривалий час чесна голова апостола і частини хреста, на якому він був розіп’ятий, перебували у Патрах, але в 1460 році місто захопили війська османського султана Магомета II. Правитель області Мореї Фома Палеолог у 1462 році передав главу апостола і частини хреста Пію II, папі Римському, який помістив святиню в соборі святого Петра. У минулому столітті в 1946 році папа Павло VI повернув мощі Елладській Православній Церкві. Так ці священні реліквії повернулися на своє історичне місце у Патри. Зараз у місті височіє собор святого апостола Андрія, де й знаходиться згадана святиня. Храм стоїть на тому місці, де загинув святий апостол, поруч із джерелом, що відкрилося на місці страти. Почалося будівництво собору у 1908 році, а відкритий для Богослужінь він був у 1974 році. Автором проекту храму та першим керівником будівництва був знаменитий грецький архітектор Анастасіос Метаксас.

У пам’ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Еосподнього, також привертає увагу храм Святого Андрія Первозванного, який знаходиться на початку Андріївського узвозу.
— Архимандрит Лаврентій, Голос Православ’я

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Interstitial

Troparion to Holy Apostle Andrew, Tone 4

As the First-Called of the Apostles, and brother of their leader, O Andrew,
entreat the Master of all, that He grant peace to the world and great mercy to our souls.

Kontakion to Holy Apostle Andrew, Tone 2

Let us acclaim the namesake of courage, the herald of things divine,
First-Called of the Saviour’s Disciples and kinsman of Peter.
As he of old cried out to him, so today he cries to us: Come, we have found the desired One.

The Holy Orthodox Church commemorates St. Andrew the First-Called Apostle on Dec. 13. St. Andrew has particular importance for Ukraine where he conducted his missionary work in the region in the first century. Apostle Andrew, who was the brother of Apostle Peter, came from Bethsaida. St. Andrew grew up very pious and spiritual and early on became a disciple of St. John the Baptist.

At that time, some even thought that John the Baptist was the Messiah, but St. John boldly declared that he is only the “voice in the wilderness,” the one who comes before Him, Who will fulfill the Old Testament prophesy. When Jesus came to the Jordan to be baptized by John, the Baptist exclaimed to his disciples, “Behold! The Lamb of God who takes away the sin of the world.” (Jn 1:29) Andrew immediately followed Jesus and became His first disciple, thus gaining the name the “First-Called Apostle.” Later, after spending some time with Jesus, an ecstatic Andrew rushed to tell his brother Peter, “We have found the Messiah.”

Disciple Andrew was witness to crucial events in the Saviour’s time on earth. Together with the other Disciples, Apostle Andrew heard Jesus teaching first-hand. He witnessed the miracles of Jesus that confirmed that He is the Son of God. Andrew also experienced the Saviour’s suffering and death on the cross and Resurrection. Andrew was one of a select few disciples to whom Jesus appeared after the Resurrection. He was also present for the Ascension of Christ. After the Pentecost, it fell to Apostle Andrew to teach the Gospel in the northern Black Sea region and “Scythia”, the territory that became the Empire of Kyivan Rus’ and modern Ukraine. According to the Chronicles, St. Andrew taught in Crimea and later travelled up the Dnipro River to the future site of Kyiv city.

“God’s blessings will be sown on these hills: A great city will be built here. The Lord will bless this land by holy baptism and will build many great churches here,” historical documents record the Apostle telling his disciples. St. Andrew blessed the Kyivan hills and planted a cross there.

Some historical sources believe that Apostle Andrew spent between 10-20 years travelling in Scythia. Upon his return to Greece, St. Andrew taught and healed the sick in Patras. As always, when good is flourishing, evil seeks to destroy the light of love. While many came to follow Christ after experiencing the Apostle’s teaching and healing work, the local ruler Proconsul Aegeates hated Apostle Andrew, calling his teaching crazy and sentencing to death the first disciple chosen by Christ in approximatey the year 62 AD. Undaunted, Apostle Andrew delivered divinely-inspired teachings to those gathered about the spiritual meaning of the Saviour’s suffering for the whole human race. Aegeates had the Apostle tied to an X-shaped cross upside down to further his suffering. This cross is known as the St Andrew’s Cross. When his soul departed his body, the First-Called disciple of entered the Kingdom of Heaven within a bright heavenly light that encompassed the cross.

Numerous articles related to his ministry and his incorrupt relics testify to the life and works of St. Andrew. According to historical sources, a belt of St. Andrew was kept at the Dormition Cathedral in Kyiv Monastery of the Caves for centuries. At first, St. Andrew’s relics remained in Patras, the place of his martyrdom.

Emperor Constantius II had them transferred to Constantinople where they were placed next to the incorrupt remains of St. Luke and St. Timothy in the Holy Apostles church in 357. The head of St. Andrew and part of the cross were returned to Patras in the 9th C, but approximately 500 years later the city was fell to the Ottoman army. Thus, the head of the Apostle and part of the cross were given to Pope Pius II in 1462, who placed them in of St. Peter’s Basilica.

They remained in Rome until 1946 when Pope Paul VT gave them to the Greek Orthodox Church. They were returned to their historic resting place in Patras. In 1908 construction began on St. Andrew’s Cathedral in Patras at the place where St. Andrew was crucified. A healing well-spring also appeared at the spot where he was crucified. The cathedral, the largest church in Greece, opened for worship in 1974.

St. Andrew: World Patron

St. Andrew was a loyal and faithful disciple of Christ who used every occasion—even his own crucifixion—as a teaching opportunity about Christ. The First-Called Apostle’s good works and teaching became known throughout the world along with the symbolic meaning of his X-shaped cross. St. Andrew is the patron saint of the Ecumenical Patriarchate of Constantinople, and is regarded as the founder and the first bishop of the Church of Constantinople. His All Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew is the 270th successor of St. Andrew.

St. Andrew is the patron saint of Ukraine. The wooden church of the Exaltation of the Holy Cross was built in Kyiv in 1212 to commemorate the place in Kyiv where Apostle Andrew placed his cross. One of the most commanding churches in Kyiv dedicated to St. Andrew today is the 18th C St. Andrew’s church, built by Italian architect Bartolomeo Rastrelli, located on a hill overlooking the historic Podil district. St. Andrew is the patron saint of Georgia, bringing the Gospel of Christ to Georgians in the first century.

St. Andrew is also revered in Scotland. According to one tradition, some of his relics were taken Scotland, where he was chosen as the Protector of the Scottish people. The Cross of St. Andrew, which was traditionally part of the Scottish flag, became part of the British flag where it was placed after the union of Scotland and England. The national flag of the United Kingdom, known as the Union lack, incorporates the St. Andrew’s cross. This flag appeared in Canada with the first Scottish sertlements in 1621. St. Andrew’s Cross was part of Canada’s flag until 1964 when the maple leaf flag was adopted. Today, the symbol of St. Andrew’s Cross can still be seen as part of the provincial flags of British Columbia, Manitoba, Nova Scotia and Ontario.